<< Главная страница

ТеперIшнє! Мов хатка картяна



Категории Володимир Свiдзинський ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Теперiшнє! Мов хатка картяна, Ти падаєш од подиху зiтхання, Од руху вуст – а завжди непорушне. Теперiшнє! Золотогранна свiчка, Що кожну мить згоряє безнастанно На сонячнiм престолi, а проте Стоïть на нiм од вiку i до вiку! Моє тепер! Ти ж i тодi було, Коли я цiлував кохане тiло, I нинi є, коли в землi глибокiй До нього смерть устами припадає. Ти – день i нiч, початок i кiнець, Стрiла й мета, весна i зов'явання. В тобi шукав я i в тобi знаходжу, В тобi був юний i в тобi старiю. О дивна мить! Мов крiзь кораль намиста, Крiзь тебе нитка часу переходить, То золота, то чорна, то безбарвна. Нiчого не iснує, опрiч тебе, Але й тебе нема. Вуста не встигнуть Тебе назвати, як зникаєш ти. Ось я веду про тебе пiсню цю: Ще звук не вмер, а ти уже навiки Вiдбiгла вiд народження його, Уже ти вiдокремилась вiд слова, Яке я щойно вимовив. Майбутнє Тобою стало – й вiдступило в давнє. 26.Х.1937
ТеперIшнє! Мов хатка картяна


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация