Моя радIсть самотня й загублена



Категории Володимир Свiдзинський ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/
1933р.

Оригинал Моя радiсть самотня й загублена, Як цвiт iрису в комишi. Нi вiд кого я в дар не беру ïï, Самосiвом зринає в душi. Мерехтить потаємно i трудно, Як свiтло зiрниць уночi. Та нiхто не шукає привiту в мене, I скарб мiй – бiльше нiчий. Я живу в покинутiм теремi. Запалю найяснiшi вогнi, Жду – немає нiкого. А в темрявi Сни чудовнi лестять менi. Все пишу на погаслому попелi Мрiйну казку свою про любов. Слова безумнi зриває негода, А я креслю ïх знов i знов. Або музику, повну благання, Вкладаю в слова несказанi, Що падуть, як зорянi променi, Крепом темряви перев'язанi.
Моя радIсть самотня й загублена